Застійний простатит

що таке застійний простатит

Застійний простатит– це патологічний процес у передміхуровій залозі, зумовлений застійними явищами. Патогенна флора не виявляється, при мікроскопії секрету простати, сперми та сечі можуть виявлятися лейкоцити. Симптоми включають постійний ниючий біль у ділянці промежини, дизуричні розлади. Діагностика спирається на результати бакпосіву біоматеріалу, ТРУЗІ. Єдина схема лікування конгестивного простатиту відсутня, призначають масаж, фізіотерапію, протимікробні препарати, альфа-адреноблокатори. Потрібний індивідуальний підхід з урахуванням наявних симптомів. При невдалості консервативного лікування можлива операція.

Загальні відомості

Простатит може бути інфекційним, обумовленим наявністю патогенної мікрофлори, або застійним, пов'язаним із конгестією крові, затримкою еякуляту та секрету простати. Конгестивний чи застійний простатит (вегетативний урогенітальний синдром, простатоз) – застаріла назва. Сучасні фахівці у сфері урології найчастіше вживають термін «синдром хронічного тазового болю без запальної реакції» (СХТБ). Простатит зустрічається у 25% чоловіків 35-60 років, запалення, спричинене застійними процесами, становить 88-90% від загальної кількості випадків. Потенційно конгестивну форму захворювання підтримують патогени, що знаходяться в L-формах, фіксовані на біоплівках і рутинними методами, що не виявляються.

Причини

Причини конгестивного простатиту можуть бути пов'язані як із самою залозою, так і з екстрапростатичними факторами. Точна етіологія невідома, ймовірно, обумовлена застоєм секрету в простаті чи є наслідком венозного повнокров'я в органах малого тазу, мошонки. Деякі урологи розцінюють стан як психосоматичний. Грань між бактеріальним та абактеріальним запаленням дуже умовна, при імуносупресії будь-якого генезу через приєднання вторинної мікрофлори процес стає інфекційним. Застійний простатит викликають:

  • Внутрішні урологічні причини. Функціональна або структурна патологія сечового міхура: обструкція шийки, нездатність зовнішнього сфінктера до розслаблення під час випорожнення, порушення скоротливості детрузора сприяють затримці сечі та через компресійне здавлення судин – застою крові. Гіперплазію та пухлину простати, стриктури уретри, блокуючий камінь міхура також розглядають як потенційні причини венозної конгестії.
  • Компресія. Кровообіг утруднюється через здавлення венозного сплетення пухлиною заочеревинного простору, метастазами, кишковими петлями, заповненими каловими масами (запор). Судини сечостатевого сплетення розширюються, кровотік сповільнюється, тканини зазнають кисневого голодування, заміщаються дисфункціями. Частина крові депонується, вимикається із циркуляції.
  • Поведінкові фактори. Відмова від статевого життя, нерегулярне сім'явипорскування та використання перерваного статевого акту як засобу запобігання небажаній вагітності викликають кровонаповнення, набряклість тканин простати. При еякуляції така залоза дренується в повному обсязі. До застійного простатиту може призвести стала мастурбація, т. к. для розвитку ерекції необхідний приплив крові до геніталій.

До факторів відносять низьку фізичну активність, переохолодження і перегрівання, неправильне харчування з переважанням гострої, копченої їжі. Алкоголь і нікотин впливають на тонус судинної стінки, порушують окисно-відновлювальні процеси, проникність, що провокує набряклість. Основними передумовами формування застійного простатиту з впливом попри всі органи чоловічої генітальної сфери (везикули, яєчка) вважають аномалії судинної системи таза – клапанну недостатність, вроджену слабкість венозної стінки.

Патогенез

Периферична зона передміхурової залози складається з проток, які мають слабо розвинену дренажну систему, що утруднює відтік секрету. У міру збільшення простати з віком у пацієнтів формуються рефлюкси сечі у простатичні трубочки. Відзначено, що багато чоловіків, які страждають на простатит, більш схильні до алергії. Вчені вважають, що такі хворі можуть також страждати на аутоімунно-опосередковане запалення, викликане попередньою інфекцією.

Рефлюксу урини сприяють стриктури уретри, сечопузирна дисфункція, ДГПЗ. Зворотний закид навіть стерильної сечі призводить до хімічного роздратування, запалення. Ініціюється фіброз канальців, створюються передумови для простатолітіазу, що посилює внутрішньопротокову непрохідність, застій секрету. Неадекватне дренування ацинусів запускає запальну реакцію, наростання набряку супроводжується появою симптомів. Стан посилює конгестію (застій) крові в малому тазі.

Класифікація

Загальна класифікація простатитів включає гостру (I) та хронічну (II) бактеріальні форми. У категорію III входить підтип IIIа – СХТБ із запаленням та IIIб – СХТБ без такого. Застійний простатит вважається проявом СХТБ із відсутністю запальної реакції (IIIб). Існує клінічна диференціація, яка враховує патогенетичні та морфологічні особливості захворювання:

  • Перша стадія.Характерно переважання процесів ексудації, еміграції, артеріальної та венозної гіперемії, що тягне за собою ушкодження мікроциркуляторного русла, руйнування тканин залози. Ці зміни реєструються протягом перших років від початку захворювання. Клінічна картина першої стадії виражена найбільш яскраво.
  • Друга стадія.Розвиваються початкові процеси проліферації сполучної тканини, симптоматика зменшується. Через тромбоутворення страждає мікроциркуляція, що посилює склерозування. На цій стадії у більшості пацієнтів приєднується сексуальна дисфункція: слабшає ерекція та інтенсивність оргазму, розвивається передчасна еякуляція або навпаки, чоловік має труднощі у досягненні кульмінації.
  • Третя стадія. Типові виражені фібросклеротичні зміни. Доведено, що розростання сполучної тканини стимулює як запалення, а й ішемія, що супроводжує застійний простатит. Характерні скарги на утрудненість сечовипускання, відзначається залучення до патологічного процесу нирок.

Симптоми застійного простатиту

Патологія проявляється різноманітною симптоматикою. Більшість пацієнтів описує болючі відчуття як постійний дискомфорт у періанальній ділянці, мошонці або статевому члені. Деякі відзначають посилення проміжного болю під час сидіння. Іррадіація болю варіативна – у нижню частину спини, внутрішню поверхню стегон, куприк. Набряк залози нерідко сприяє утрудненню початку акту сечовиділення, ослаблення струменя сечі. Застійний тип запалення і натомість патології судин часто супроводжується гемоспермією — появою крові у спермі.

Симптоми подразнення сечового міхура представлені частими позивами, ургентним нетриманням сечі. При довгостроковій патології формуються депресивні розлади. До цього часу спірно - психоемоційні особливості призводять до появи дискомфорту в промежині або навпаки, біль, спричинений набряком передміхурової залози, впливає на психічний стан чоловіка. Підвищення температури з ознобом свідчить про перехід бактеріального застійного простатиту в інфекційний та необхідність початку патогномонічного лікування.

Ускладнення

Застійний простатит при приєднанні мікрофлори може стати гострим бактеріальним. У запальний процес можуть залучатися сусідні органи та структури: везикули, сечовий міхур, яєчка. Роль передміхурової залози - вироблення рідини для сперматозоїдів, в нормі вона має особливий склад, що має протективну функцію для чоловічих статевих клітин. Недостатня кількість поживних речовин, зміна біохімічних властивостей простатичного секрету неминуче позначається як еякулята, у чоловіків із застійним простатитом частіше діагностують безпліддя.

При вираженому набряку органу частина урини після сечовипускання залишається в сечовому міхурі, що призводить до формування патологічного закидання сечі в сечоводи та чашечно-лоханкову систему нирок. У відповідь на рефлюкс може приєднатися гідронефроз, що персистує пієлонефрит із порушенням функціональної здатності нирок. У 50% чоловіків розвивається сексуальна дисфункція: болісна еякуляція, диспареунія, дискомфортні нічні ерекції, що погіршує якість життя, негативно впливає на стосунки у парі.

Діагностика

Визначення походження симптомів має вирішальне значення для ефективного лікування застійного простатиту, тому розроблено різні опитувальники для полегшення діагностики: I-PSS, UPOINT. Ці анкети є в русифікованому вигляді, їх використовують урологи та андрологи у своїй практиці. Для виключення міофасціального синдрому показано консультацію невролога. При пальпації простата збільшена, помірковано болюча, про конгестивну природу захворювання свідчать варикозно розширені вени прямої кишки. Діагностика застійного простатиту включає:

  • Лабораторне тестування. Проводять мікроскопічне, культуральне дослідження соку передміхурової залози. Незначне збільшення кількості лейкоцитів при мікроскопії та негативні результати бакпосіву підтверджують абактеріальне застійне запалення. ПЛР-аналізи здійснюють для виключення венеричної природи захворювання. У третій порції сечі після масажу виявляють більш виражену лейкоцитурію. Для виключення пухлини сечового міхура може бути виконана цитологія урини, у пацієнтів віком від 40 до 45 років обґрунтовано аналіз крові на ПСА.
  • Візуальні методи дослідження. Основним інструментальним способом діагностики залишається ТРУЗІ, УЗД сечового міхура. Результати цистоуретрографії інформативні при підтвердженні дисфункції шийки міхура, виявляють внутрішньопростатичний та еякуляторний рефлюкс сечі, стриктуру уретри. При вираженому ослабленні струменя виконують урофлоуметрію. Напругу м'язів тазового дна оцінюють за допомогою відеоуродинамічного дослідження.

Диференціальну діагностику проводять із карциномою сечового міхура, ДГПЗ, інтерстиціальним циститом. Подібні прояви спостерігаються при сечостатевому туберкульозі, стриктурі уретри, оскільки для цих нозологій також характерні біль у нижніх відділах живота, симптоми дизурії, утрудненість при сечовипусканні. Застійний простатит відрізняють від бактеріального, крім того, виключення підлягають усі патологічні процеси, що супроводжуються СХТБ у чоловіків.

Лікування застійного простатиту

Пацієнту рекомендують нормалізувати сексуальне життя, оскільки регулярне сім'явипорскування сприяє дренування ацинусів, поліпшення мікроциркуляції. Неприпустимий перерваний або затяжний статевий акт, що провокує конгестію. Позначено низку продуктів, що підвищують хімічну агресивність сечі – їх вживання призводить до посилення симптомів простатиту. Спеції, кава, маринади, копченості, алкогольні та газовані напої слід обмежити, а краще виключити. Лікування конгестивного запалення передміхурової залози може бути консервативним та оперативним.

Консервативна терапія

Схема лікування підбирається індивідуально, залежить від переважаючих симптомів. У багатьох пацієнтів поліпшення настає після прийому антибактеріальних препаратів, що пояснюють неповною діагностикою інфекцій, що протікають латентно. При млявому сечовому струмені, необхідності натужування призначають альфа-адреноблокатори. Термінові позиви на сечовипускання нейтралізують антихолінергічні засоби. Було доведено, що інгібітори 5-альфа-редуктази знижують вираженість клінічних проявів шляхом зменшення реакції макрофагів та лейкоцитів та їх міграції до зони запалення.

Знеболюючі, нестероїдні протизапальні препарати та міорелаксанти можуть допомогти при больових та м'язових спазмах. У схему терапії обґрунтовано включити засоби, що нормалізують мікроциркуляцію – флеботоніки (венотоніки). Якщо застійний процес підтримує андрогенний дефіцит, вдаються до замісної гормональної терапії. Пацієнтам з тривожно-недовірливими, депресивними розладами показано консультацію психіатра, який підбере оптимальний антидепресант.

При застійному запаленні простати нормалізувати чоловіче здоров'я допомагають фізіотерапевтичні процедури. Використовують лазеро- та магнітотерапію, електрофорез та ін. Зняттю симптомів дизурії, поліпшенню сексуальної функції сприяє санаторно-курортне лікування: прийом лугових мінеральних вод, парафінові та грязьові аплікації, масажні душі. У деяких хворих нормалізація самопочуття відзначається під час виконання ЛФК зниження напруги тазових м'язів. Простатичний масаж не замінює природного сім'явипорскування, але покращує кровообіг і дренування органу.

Малоінвазивні способи лікування

При безуспішності консервативної терапії розглядають питання про високотехнологічні втручання – трансуретральну резекцію простати, високоінтенсивну сфокусовану ультразвукову абляцію. Найбільш ефективна трансректальна гіпертермія – неінвазивний метод, в основі якого лежить принцип термальної дифузії (на простату впливають несфокусована мікрохвильова енергія). Тепло підвищує тканинний обмін, зменшує конгестивні прояви, має нейроанальгезуючу дію. Дані щодо ефективності процедур при лікуванні конгестивного простатиту обмежені.

Прогноз та профілактика

Прогноз для життя сприятливий, але хронічний тазовий біль важко піддається лікуванню. Іноді конгестивний простатит згодом самодозволяється. Тривале порушення кровообігу призводить до склерозування тканин залози, що проявляється погіршенням параметрів спермограми. Прогноз при застійному простатиті залежить від дотримання пацієнтом усіх рекомендацій, зміни способу життя.

Профілактика передбачає заняття спортом, відмову від підйому тяжкості, нормалізацію сексуальних відносин, уникнення споживання кави, алкоголю. При сидячій роботі рекомендують перериватись для виконання фізичних вправ, використовувати подушку. Нижня білизна та штани кращі за вільний крой. Пацієнти спостерігаються у уролога з періодичною оцінкою секрету простати на предмет запалення та виконанням УЗД, при необхідності одержують антибактеріальне лікування, сеанси масажу простати.